Ввімкнене світло, стіл, звуки киплячої кави, тепло
Крихітка—В епіцентрі
Мовчиш.Я смакую
так, признаюсь, й за тобою сумую
Ввімкнене світло, стеля дивиться в очі
лежиться мені не так, як щоночі
Вимкнула світло.Сплю?Дратую?
Дратую сама себе!
За тобою сумую.
Ранкове сонце і біг з незнайомцем
Холодні руки.З ним не нудьгую
Холодні руки.За тобою сумую
А Львів нагадує тебе, асоціює.
Знайомий й невідомий запах.
Чую.
І хочеться сказати, що сумую
Але за руку з Львовом йду я.
Ви з ним суперники.Я знаю
Він теж тебе боїться, уникає.
І ти тремтиш, коли я з левом
коли навколи тільки небо
І ніби привід сказати—"ревную".
Так, бо з ним за ніким не сумую..