… немає днів . Є лише різнотипні прояви проміжків часу : від … , до … , з … , без … , поруч … , на відстані … , вже … , потім … , ніколи … , колись . Вони одне ціле й водночас несумісні . Стремена спогадів , прагнень , мрій та почуттів придушують реальність прагнучи притупити тривогу . Але дарма … .
Спокій присутній і можливий лише за умови перебування в безпосередній близькості : відчуваючи подих , вслухаючись у серцебиття , споглядаючи і прагнучи спіймати кожен погляд … . Твій погляд ,серцебиття твоє і дитини ,що в твоєму лоні , ваш спільний подих … . Тільки так і не інакше , тільки так можливе пришестя спокою … .
… те блаженство , коли ти , кохана , поряд , коли ми втрьох . Ти , я , дитина … . Що миті усім своїм єством з вами , але зараз плоттю не поряд й від цього тужно . Та ця туга ніколи не зміцніє до потуги мого кохання .
Дихаю , не повітрям , а тобою . Живу тобою , для тебе , для вас . … а проміжки часу , вони ж як не як усі минучі . Та є й ті , яким дарована вічність . Ми вправі самі обирати , яким з них дарувати безкінечне життя у власних серцях , душах та свідомостях , тим самим плекаючи майбуття : світле , або темне , тепле , чи ж прохолодне , але своє … .
… обожнюю тебе серденько і усе , що пов’язане з тобою . Часом це обожнювання підперезане щирим коханням межує з солодким божевіллям . Бо ж по правді найщасливіші у всесвіті люди , це ті , що кохають і кохані , і звісно ж божевільні . Ті , яких ми звикли називати не зповна розуму , до найменших деталей окресливши власний варіант свого буття і реальності , не можуть не любити те , що створене ними ж і від того гармонія їх переслідує і є для них нормою . … кохання , тут - все . В усіх значеннях – все . Та дароване воно не кожному . В ньому ж суть , істина усього . … усе … … … .
Вдячний тобі серденько моє , за те , що ти є й за те , що дарувала мені кохання .
ID:
323327
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.03.2012 19:36:21
© дата внесення змiн: 19.03.2012 19:36:21
автор: Андре Ільєн*
Вкажіть причину вашої скарги
|
