Красуне, не хвилюйсь, не розповім,
Що я тебе сьогодні знову бачив.
І як від шалу в серці гримнув грім.
Та ж сам собі я муку цю призначив.
Бо кожен сам собі шукає ката -
І невзаємне світле почуття.
Але для того когось це лиш вата,
А, може, нитка для перешиття.
Мій Розум серце осідлати хоче,
Щоб більше я не чув той голосок,
Що ще про ніжність і любов шепоче.
Любов її закопана в пісок.
Лопати я вже поруч не тримаю,
Та і вона бажанням не горить,
Дарма свої все сили витрачаю,
Щоб ще її затримати на мить.
А що постійно змушує душею
Мене до тебе знову повертать?
Напевно, я відкрию галерею,
Щоб цю несправедливість показать.
В моїй уяві ти - це еталон.
Такою бачу жінку. Ти чарівна!
Потрапив я навіки у полон.
В моєму троні - не моя царівна.
Присвячено І.О.Ю.
