Сижу я в місці де Тебе зустрів
В душі є радість, в душі є гнів,
Радіє серце що Тебе зустрів!
Гнівлюся я, що Тебе впустив.
Піду у гори і знайду зорю надії,
Сховаю в душу - нехай серце гріє,
А як засумніваюсь, чи піде надія,
Нехай згорить душа, зітліє!
Камінь в грудях за ті пусті слова
які не вибачила, а взяла пішла.
Багато слів, а змісту немає...
Як сильно я люблю, як сильно я кохаю!
Якби в оті пусті слова вложити
Любов і щирість з якими варто жити!
Взлетіли б в небо! І з Небес
найшли б Тебе...
Обняли твою нівечену душу,
Тихенько чмокнути в уста,
Й лишились вічно.