Плетиво незнайомих вулиць манить тільки тих, кому насправді нема куди подітися.
Вогонь та вода заворожують того, кому набридло блукати серед бетонної дійсності.
Високі схили зводять з розуму, коли не вдалося досягти вершин суспільної ієрархії.
Роздоріжжя повсюд. Вони не завжди формально виявляються сукупністю наслідків відбитків пересування, іноді сховані під плівками штучних матеріалів чи стиснутих водяних сполук.
Приречені не вміють їх бачити. Самолюби не розуміють важливості їх існування. Невдахи не можуть визначитися, куди піти.
Повне право обирати, куди піти? Його не має ніхто, адже сукупність нав'язаних ідеалів та нікому насправді не потрібних обов'язків не дозволить обрати саме ту дорогу, що найбільше подобається.
Тебе триматимуть, переконуватимуть, що там гірше, що це безперспективно й ненормально, що там на тебе ніхто не чекає, що це бажання - лише швидкоплинне марне божевілля.
Вони зупинять чи дезорієнтують тебе, бо це їм не вигідно, бо вони не хочуть залишитися самі, вимагаючи винагороду за свої нібито гарні справи та тяжкі зусилля.
Роздоріжжя. Воно поросле чагарниками, його шляхи перекриті макетними перешкодами, воно потроху перетворюється на одноманітну цілісну стежку, котра щодня стає все більш виправданою й викладеною з принесених тобою брил буденного відчаю.
повсюди; їхнього; бо так їм вигідно; виправданою, бо викладеною брилами ( чогось там ), що ти їх носиш. поправка: що ти їх по одній щодня сюди приносиш
