Збожеволіти може кожен, але усвідомлення цього іноді приходить запізно.
Знаходячись в стані спростовування дійсності мимоволі починаєш помічати, якими насправді є людські взаємини. Кожен вияв спілкування спровокований бажанням самоутвердження, визначення статусу іншими.
Коли ж оточуючі починають нервувати, а щораз їх спроби возвеличення сприймаєш зі зловісною ненавистю, намагаєшся втриматися від неадекватної, з боку випадкового незнайомого спостерігача, якому насправді це все ні до чого, агресії - це вже самотнє божевілля.
Воно не змушує слідувати уявним правилам, не обмежується виявами адекватності, а просто заворожує та відкриває межі свідомої діяльності.
В стані самотнього божевілля можна все.
І нічий докір не поверне до вже минулого існування, бо ніхто не важливий, ніщо не варте стриманості й ніколи не доводиться послуговуватися ставленням оточуючих.
Неприємно дивитися на цинічні щасливі обличчя давно набридлих особистостей - ставай божевільним та руйнуй їхню пиху засобами неформального мислення й усвідомлення дійсності.
Смійся з тих, хто прискіпливо дивиться на тебе, коли стоїш на переході, а світлофор сяє зеленим, коли спокійно стоїш посеред дороги, якою пересувається метушливий натовп одноманітних потвор, коли даєш цукерки жебракам чи не поступаєшся місцем кволому в громадському транспорті, дивлячись на нього всміхненими очима без сарказму.
Лише забудь, що треба боротися за щастя: це лише вигадка приреченого суспільства.
і в цьому є доля правди, така знайома ситуація...Особисто я причетна до категорії божевільних і керуюсь у своєму житті принципом: Вижени з своєї душі суспільство!
Ваші роздуми доречні і цікаві