Відчинені сталеві двері,
заходь і знімай своє пальто,
адже зимно у сквері,
занось своє вино із шато.
Вип'ємо твою пляшку,
поговоримо про різне ніщо,
трохи буде важко,
але ну й що.
Ти як завжди,
не заходиш без біди,
ходи, сюди ходи,
пізнаємо всі твої сліди.
Відслідкуємо, що сталося,
поговоримо, покохаємося,
пізнаємо, куди подівалося,
по-правді постараємося.
Все буде чудово,
бо так має бути,
ще одне слово,
щоб змогли ми забути.
Заходь, адже надворі непогода,
тобі, щоб до мене зайти,
знову потрібна згода,
але куди ж тобі йти.
Як добре, що є ти і я
зараз наодинці,
ми з тобою не сім'я,
просто два чужинці.
Заходь, не соромся,
ти ж не з пустими руками,
ти з вином,
що чекало роками.
ID:
309123
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.01.2012 21:39:52
© дата внесення змiн: 26.08.2012 18:08:24
автор: Rocky_Grace
Вкажіть причину вашої скарги
|
