Чекала мене вдома обрубана свідомість.
Ховалася по закутках гола, смішна совість.
Просилися на волю почуття глибокі;
З них сміялось довго серце косооке.
Чекала мене вдома низка повідомлень,
Зграя ненормальних, диких усвідомлень,
Що не мають значення на землі й на небі,
Що народжуються лише при брудній потребі.
Чекали мене вдома чужі стереотипи,
Вони просили їсти, вони просили пити.
Та я їх покарала за нице існування,
Залишила їм друга – гірке розчарування.
Чекала мене вдома поранена свобода;
Кликала до себе невихована згода.
Хотіла заманити назад до мого дому,
Хотіла повернути знову до полону.
Але вони не знали,що я не повернуся,
Що я тепер вже точно більш не помилюся.
І хай вони, нещасні, мене там не чекають.
Я відкрила двері – нехай теж втікають.
Чекали мене вдома ображені сусіди,
А разом з ними гості – невиправдані біди.
Чекали вони довго, досі ще чекають.
Та я не повернуся. Цього вони не знають.
