Я за життя відчула книг чимало
Душею, серцем, через почуття.
Мене по-різному тирани хвилювали,
Та Пушкіна читаю, як життя.
У ньому все... кохання: зустріч, зрада,
Народження і смерть минулих літ,
Немовби хоч єдина, та фатальна вада
Підносить душу автора в невіданий нам світ.
А що його кохання?
То лиш любов до світу,
Широке світосприйняття й зізнання,
Бо тільки у коханні рими квітнуть.
„Шкода, мій друже, у вас талант”, -
Пророчив безробітний лікар, -
„Та ні, не плачте, і до вас прийде хвала,
Щоб відпочить на плечах і залишиться до віку”.
Письменник плакав і писав,
А то сміявся цілі ночі.
Він знав і чуяв, він гадав,
Що і до нього прийдуть очі.
Сьогодні на папір дощ вперто сльози лив.
Я Пушкіна назву невиліковно хворим,
А Пушкінську любов, одну з найбільших див,
Я прославлятиму до скону.
Наталія Лещенко