Літо бабине вже знало,
Що в дощів — таємні мірки,
В небі сонечко повстало —
Попливли туманні гірки.
А жоржини кольорові
Пелюстками шелестіли,
Айстри на квітучій мові
Про кохання гомоніли.
Зашарілася калина
У червоному намисті,
Бо весільна в неї днина
У стрімкому падолисті.
Наречений вітер чемно
Зустрічав її в обнові,
На весіллі так приємно
Веселитися в любові!
4.01.2012