нехай їх губи стриснені судомами
нехай нові адреси їхні стали невідомими
нехай і день, і ніч триважать їхні обриси
і не відкриють таємниці ні одні літописи
ми все одно їх не відпустимо з своїх долонь
нехай їх вчинки - препаскудні й не розважені
нехай остеннє слово було хворе і заражене
нехай вони у нас забрали цінну молодість
й від них усі емоції, як на північнім холоді -
це не спасає від пульсацій наших скронь
нехай вони прийшли й пішли зусмішкою й надривом
нехай вони кохали так цинічно й некрасиво
і пізні осені усе це нам щораз нагадують
і віддає щораз республіканством й зрадою
ми все одно доводимо себе до зривів і безсонь