Якби ж то знати, що те палке кохання буде назавжди,
якби ж то знати, що ягоди обабіч стежки не смачніш ніж ти.
Якби я знала, не шукала б кращої для серця втіхи, не блукала,
як примара...о, якби мене отруйна ягода та не спокушала!
Так хочеться забутись, що кляте серце те творило,
що бісеня мені наговорило та душу прокляту згубило.
Так хочеться навчитись жити як колись,
чи просто від думок подалі утікти кудись.
Якби ж то знати, що те палке кохання буде назавжди,
не шукала б я обабіч стежки ті солодші за нектар плоди.
Якби ж то знати, що це лише омана для дівочої душі,
якби ж то знати, що, насправді, уста твої за все солодші.