Я ніколи не бачила снігу!
Розкажіть мені - він темно-синій?
Може, сніг наймудріший, як книга?
Може, гострий, як зір соколиний?
Я ніколи не бачила горя,
Тільки чула, що горе - нещасне,
Кажуть, в вільнім безкрайнім просторі
Гірке горе негайно погасне!
Я ніколи не бачила болю,
Чула - присмак у нього солоний.
Страшне щастя йому, страшна воля,
Бо із солі не міцна корона!
.....................................
На Землі я пізнала багато,
Я відчула всю зимність снігів,
Несла горе на плечах лапате,
Випивала увесь біль богів.
Як же хочу, щоб інші не знали,
Що таке отой плач невідомий,
Щоби горе та біль обминали,
І лиш в щасті тонула свідомість.
Ходіть далі від горя туманів,
Захищайтеся ковдрою щастя,
Й за добро - тяжку працю титанів,
Вам сторицею щедро воздасться!
