Вечір. Львів. Музика. У вухах TFK. Музика. Що це... Як на мене, це екстаз душі. З кожним новим звуком, я відриваюсь від землі все більше й більше. Я перетворююсь на чисту енергію. Дощ пронизує мене, а я лечу над Львовом. Моя душа кружляє в шаленому танці емоцій. Чисті емоції, ще не зіпсовані розумом.
Музика дарує нам відчуття польоту. В такі моменти ти летиш назустріч Небу. Або... твоя душа падає вниз, у вогонь, згораючи. Але в цьому перевернутому Злом світі тобі це може здатись польотом...
Кінець пісні. Я різко приземляюсь в реальність. Відкриваю очі, переді мною мокрий асфальт, дощ і сльози. І дощ стікає по обличчю, і я не знаю де сльози, а де просто вода. Музика звільняє емоції з-під влади розуму...
Початок нової пісні, і я знову втрачаю контроль... я знову лечу... я знову музика, а Музика це Я... Це Життя...
