«Зла - кажуть люди, -
Проклята, втрачена».
Кажуть, що доведусь до згуби,
Що в списках сатани зазначена.
Нехай балакають вони,
Хай "чисті душі" уявляють,
Як у пекельному вогні
Нечисті серцем вік конають.
Ви кажете, що я не вмру.
Ви кажете, що можу вбити -
Ну й думайте, що не піду,
Що зможу всім вам одомстити.
Кажіть, що в мене чорна кров,
Що морок за руку веде.
Кидаєтесь камінням знов
У тую, що на смерть іде.
Бо, "Відьма", - ви сказали,
То й суд сказав: "Спалити".
Багато ж хворосту зібрали,
Аби вогнем нечиту охрестити.
Ніхто ні страху не побачить,
Й покаятися не просіть,
Бо хто захоче, той пробаче,
А привели сюди - паліть.
Крізь пелѐну сліз, крізь дим,
Шукаю поглядом я небо
І бачу я його сумним,
Воно кричить: "То ж так не треба!"
Так, душу ви спасли одну,
Тим, що вирішили вбити.
Хай обірвали ви струну,
Та ж її можна знову прикріпити.
