Я чую тебе, я не сплю ще.
Ти про що? Незабаром ранок.
Відпочинь… і очка заплющуй.
Моє завтра тебе не застане.
Моє завтра… його вже не буде.
Інша жінка ітиме гордо,
Іншу жінку затягнуть будні.
То не я! Не осуджуй… Добре?
Трепет вій… і краплина з ока
Відчувають тебе безсловесно –
Криком нервових волокон,
Зойком самотніх весен.
Дослухаˊюся… Й ненароком
Не вчеплю навіть тінь прозору.
Щоб через тисячу років
Ще чекати очей твоїх порух.