Є пустий посуд.
Заповніть на свій розсуд.
І зовсім не має значення,
що потім зміст буде втрачено.
А тепер уявіть, що цей посуд,
(заповнений на ваш розсуд)
то не є склянка чи пляшка,
це лиш душа, якій тяжко.
Наповніть її чимось добрим.
Хоч ніжним, та трохи хоробрим.
Пекельним, святим не важливо!
Лиш тільки робіть це дбайливо.
Радощі, сльози, везіння.
Душа - ваше власне творіння.
Важливий тут тільки ваш розсуд,
яким ви заповните посуд.
Посуд буває чистим,
гарним, трохи іскристим.
Зерна туди поклади,
краплю святої води….
Дотик тепла власних рук,
серця бентежного стук…
В результаті сміливо:
«Повна гармонія» – крила.
Nomy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема пустого посуду,
Нема розбитої душі,
Якщо не стримаєш образи -
Вклади її в свої вірші.
Якщо не стримаєш ти болю -
Тоді вже, дійсно, відпусти,
Все решта - байдуже!..Хоча,
Як зможеш, то прости...
Nomy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00