Любов — незнаю, що за почуття:
Водночас прагнеш до життя…
Одразу й смерті ти бажаєш,
І що робити ти не знаєш.
Не знаєш ти чи далі жити…
З життям ти хочеш покінчити…
А може жити, не вмирати??
Серце продовжує ридати.
Поплаче серце й перестане,
Година радості настане.
Пройдуть роки ти все забудеш…
І знову ти когось полюбиш.
Будеш любити не тамтого,
А іншого: щирого, свого.
Вважатимеш його за долю,
Та прагне він скорити волю…
І ти кохаєш його сильно,
Що віддала усе так вільно.
Та потім він тебе покине…
І знову плачеш й серце гине