Осінь золотава губиться щороку,
все кружля потоком вгору до небес.
Опадає листям в річку неглибоку
осінь жовтосива, матінка чудес.
Де-не-де червона (осінь у намистах) -
повплітала в коси вранішню журбу,
і в неділю співом, дзюркотом пречистим,
літо проводжає у степу й гаю.
Добрий невиразний, лагідний у листі,
порпається вітер, дмухає в траву,
і в танку останнім, в коломийці, в пісні
відтанцює літо в осінь золоту.
..вірш чудовий..автору респект. читається мелодично
п.с.(літо проводжає в степі та гаю.)варто було б(літо проводжає у степУ й гаЮ). і листях - на листі, щоб і піснях на пісні..
без браз
Nukraine відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
писано на скору руку. Дякую, що помітили помилочки мої та виправили їх. Так значно краще та й граматично правильно
Добрий невиразний, лагідний у листях,
порпається вітер, дмухає в траву,
і в танку останнім, в коломийці, в піснях
відтанцює літо молодість свою.
гарно написано
Nukraine відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую)) випадково прийшло на думку.. після прогулянки у лісостепу=) тоді ще вітряна була погода, сонячна та кружляло опале листя з літніми метеликами. Ось і склався такий образ
