Моє серце лине до тебе.
Ти далеко і в нас лише небо.
Як без частки себе існувати?
Як у часі без тебе снувати?
Стільникове кохання - можливо.
А моживо тебе я покину.
І якщо можу жити без серця,
То і небо навпіл розірветься.
Вільна-вільна, як вітер у полі,
Я мандрую по лінії долі.
Але всеодно бачу ті очі -
Блакить неба насниться щоночі.
І почую я голос крізь мрії.
Тисячі кілометрів надії.
Затремтить у середині стиха,
Почуття у просторі - це лихо.
