ПЕСНЯ КРИТИКУ
Пегас-амеба стара кляча
В будке не помещается совсем.
Но фактор песни и осени задача
Небо радугой раскрасит цветов в семь...
Изобилием красок, как карандашами,
Раскрасим шарик мы земной.
Пусть светит да сияет чудесами,
А злобу, грусть затянем пеленой.
Пусть критик по инерции не плачет,
То он со скалкой, не успокоится никак.
Пусть в сейф свои патроны прячет.
И макаронами украсит свой пиджак.
Пусть вешает лапшу себе на уши,
Под носом клеит шарик голубой.
Несговорчивую тещу пусть стихами мучит,
А ты, поет, об этом песню пой...
ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
По інерції Пегас
Пісню тягне на Парнас.
Там поети-молодці
Творчо лижуть олівці.
Бо вже осінь тут заходить -
Хлопці мріють про добробут...
А веселку в сейф заперли,
Щоб ідеї їх не вмерли.
І вірші свої - патрони,
Переводять в макарони.
(На вуха вішають лапшу).
А в редакції, як в будці
На віршах, на мятій купці,
Цербер - незговірливий редактор
На художний тисне фактор.
Та жує фламастер-кульку
Чародійну ніби жуйку...
Качалкою вірші рівняє -
В сейфі місця вже немає.
І амеба-секретарка мовчки зиркає на нас.
... От такий... тепер Парнас.
ото справді файно! аж два! а про критиків-редакторів як то ви їх змалювали 
