Любила вона його настільки сильно, настільки могло її маленьке серце… Він колись називав її «Ваву» та вона не могла зрозуміти… чому? Вони ніколи не говорили про кохання та він завжди знаходив любов у її очах… Він зрікся її , а вона зрозуміла, що кохання кидає її з крайності в крайність. Що ж сказала вона собі: « Якщо кохання постукає в мої двері я зачиняю їх… Щастя яке дароване мені сьогодні, завтра попросить в двічі більше… як потім забути ті відчуття, які переповнюють мене, як добровільно відмовитись від такого життя… Що тоді робити з своїм серцем, яке благає вернути щастя на хвилину, секунду, мить… просто вбиватиму її на ранніх стадіях, коли це ще можливо…» повторювала вона собі знову і знову. А потім взяла і ще раз повірила в кохання і ще раз переконалась, щось не так… та її життя вже належало іншому але серце лишилося вільним…..
мабудь завжди так буває та її життя вже належало іншому але серце лишилося вільним….. 
