Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Медуниця: Коктебельские камни - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ *****, 07.08.2011 - 20:56
С тех пор как отроком у молчаливых Торжественно-пустынных берегов Очнулся я — душа моя разъялась, И мысль росла, лепилась и ваялась По складкам гор, по выгибам холмов, Огнь древних недр и дождевая влага... P.S. 1990 і 1991 і 1992 і ... я там була "отроком"... і щось трапилося саме там... а тепер мені туди лячно повернутися, бо знаю вже, що трапилося з Коктебелем... і Карадаг уже незабаром порохнею стане, якщо товстезні катери під Золотими ворітьми не заборонять тощо... Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко!І зі мною "щось трапилося саме там"... 1989-вперше, 1991 -двічі, самий мій справжній улюблений, містичний, самий Волошинський Коктебель... Волошин був поруч і спілкувався з нами. 1997, 2000, 2006 Коктебель ще є, але він все меншає, стає менш вловимим... В 2006 почало всихати дерево на могилі Максиміліана Олександровича, і це було видно з його Дому. Кажуть Марія Степанівна поливала дерево у спекотні роки мало не щодня. І ще скільки років після неї вистачало йому цієї вологи... Прочитала цього літа в книзі Л.Улицкой "Зеленый шатер", що гальку з Коктебельської бухти вивозили камазами для будівництва ще в семидесяті. Звичайно, в дев"яносто першому хотілося вірити, що ми ходимо по тим самим камінцям, що ходили Волошин, Цветаєва, Ефрон, Мандельштам, Гумільов, Черубіна, Пра, Сабашнікова... olya lakhotsky, 07.08.2011 - 19:28
ну й літо! все в мандрах? ти часом не в туристичній агенції працюєш? признавайся, тезко.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, Олюсю, я працюю зовсім в іншій сфері.
Izis, 07.08.2011 - 19:12
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147979 Вчера как раз я вспоминала это место. Спасибо. Хороший стих. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо!Коктебель не вспоминать невозможно... Он внутри нас. |
|
|