Закружляє весь світ в весняній заметілі,
Зорі, вмиті дощами, високо горять.
Я іду, вітерець, прохолода по тілу,
І хмаринки кудлаті по небу біжать.
Зацвітає верба і журними гілками
Вабить нас відпочити у кронах своїх,
Ніби каже: присядь і зберися з думками,
Не зламай тільки гілок тендітних моїх.
Тихо сонце сідає за обрій, вже тьмяний,
І шепоче казки вітерець у лозі,
Він приніс запах цвіту п*янкий і духмяний,
Щоб упав він тепер у холодній росі.
Закружляє весь світ у веснянім полоні,
Буде гратися сонце з промінням ясним.
Простягає земля свої віти - долоні,
Все до сонця біжить і милується ним.
