Маленький хлопчик з Місяця звалився
і на Землі-планеті опинився.
Так сталося. Чому - ніхто не знає,
з маленькими це іноді буває.
І ріс він на Землі, як і всі діти,
отримав виховання і освіту,
і тільки там, де іншим вистачало,
він ще шукав, йому було все мало.
Що він хотів? Чи треба це питати?
Чи сам він знав? І чи це можна знати?
На перехресті двох доріг сказала
йому циганка, наче прочитала:
- Неспокою в твоїй душі багато,
тобі повік призначено шукати.
...А він творив, шукав. Які картини!
Хіба проста напише так людина?
Ішли роки, та хлопчик не прижився
на цій Землі, куди згори звалився,
лиш зрозумів, що те, що він шукає,
є там, вгорі. А на Землі немає.
Чудовий, світлий, глибокий вірш. думаю його треба читати як і дітям, так і дорослим. напевно важливіше дорослим, адже ми так часто забуваємо про те, що ми були дітьми і вигадка була невід'ємною частиною нашого життя. Я також подумала про Маленького Принца, а потім Місячного Хлопчика, але під кінець пізнала себе
berest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То, мабуть, ангелочок сонний був,
Упав, загрався на Землі й забув,
Що Бог його нікому не призначив,
А як згадав, собі це не пробачив.
Та й повернувсь назад у Рай до Бога,
Чекала десь його якась небога
berest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00