Я не один раз обпалився,
Я навіть мріяти не смів,
Було, немов юнець томився,
Чекав на милість, чи на гнів.
Та промайнули тихо роки,
І все осіло як на дні,
І стали нерозумні кроки
Не притаманні вже мені.
Та безсоромний погляд раптом
Пробив в глухій душі прохід,
Немов заглушений реактор
Хтось запустив на повний хід.
Так захотілося грішити,
Забулась гіркота всіх згуб,
Ще більше як на світі жити
Так захотілося цих губ.
І пристрасть хлинула у скроні,
А кров чомусь до зводу ніг,
Так хочеться в твоєму лоні
Втопити ненаситний гріх.
нехай подовше буде таким страстним образ,задуманий у творі...лише б не перегорів...
серйозно,твір щиро переповнений почуттями...
ну і квіточки... http://gifzona.com/i/positive/010.gif
kalush відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А чому Ти нічого не кажеш про бажання, якими переповнений твір?
правдиво. 
