Такі моменти називаю я життям.
Кохання – справді кращого немає.
Я не блукаю між минулим й майбуттям,
Живу сьогоднішнім та іншого не знаю.
Коли кохає серце й знає, це взаємно,
То горизонти видні і до них так близько,
Коли ж серденько зрадили, це не приємно,
Воно паде в холодну прірву низько.
Моєму горизонти видно здалека,
Та не боюсь до них торкнутися рукою.
І не боюсь упасти в прірву з висока,
І не боюсь в очах людей бути новою.
Мені важливе лиш його « моя».
Мені начхати, що шепчуть за псиною.
Будь певний, милий, я тільки твоя,
Навіки хочу бути із тобою.
