А, розірвись, моя клавіатура,
Якщо мене тримають за козла:
На блог до мене Муза зазирнула,
Поклікала там трохи і пішла!
Були причини в неї, і конкретні,
Не пудрить носика гайнула в туалет:
Де Муза? З блогером? Опівночі? В конекті?
Що буде думати про неї уанет?
Але ж покинула так легко небораку,
Хоча ця Муза – той ще «елемент»:
Щоночі зависає он на gak.у,
На інших сайтах серфила контент!
По клавішам я бив, мов був «з привітом»,
Помилуй, Боже, від пекельних мук,
Вона пішла – моє натхнення слідом,
А на екран заліз огидний глюк!
Я вовком вию, п’ятий кут шукаю,
Давно простив їй - тут не той момент:
Вона в он-лайні з іншими, я знаю,
А в мене в неті, видно, гірший бренд!
Кальмари тхнуть, горішки майже всохли,
На мумію я наче схожий став,
Друзяки випили усю, а хай би здохли,
Літрову пива, що для Музи взяв!
Вже не зудить, печаль десь там зосталась,
Роки стекли – в годиннику піски,
Вона пішла, чи просто від’єдналась,
Та видно, загубила два рядки!
Ось ці рядки, ці самобутні вірші,
І слава генія уже не обмине:
«Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене».
/Два останні рядки взято з поезії Ліни Костенко
«Ти знов прийшла, моя печальна музо»/
Оригінал твору
Владимир Высоцкий: «Посещение музы, или песенка плагіатора»
Я щас взорвусь, как триста тонн тротила, -
Во мне заряд нетворческого зла:
Меня сегодня Муза посетила, -
Немного посидела и ушла!
У ней имелись веские причины -
Я не имею права на нытье, -
Представьте: Муза... ночью... у мужчины! -
Бог весть что люди скажут про нее.
И все же мне досадно, одиноко:
Ведь эта Муза - люди подтвердят! -
Засиживалась сутками у Блока,
У Пушкина жила не выходя.
Я бросился к столу, весь нетерпенье,
Но - господи помилуй и спаси -
Она ушла, - исчезло вдохновенье
И - три рубля: должно быть, на такси.
Я в бешенстве мечусь, как зверь, по дому,
Но бог с ней, с Музой, - я ее простил.
Она ушла к кому-нибудь другому:
Я, видно, ее плохо угостил.
Огромный торт, утыканный свечами,
Засох от горя, да и я иссяк.
С соседями я допил, сволочами,
Для Музы предназначенный коньяк.
...Ушли года, как люди в черном списке, -
Все в прошлом, я зеваю от тоски.
Она ушла безмолвно, по-английски,
Но от нее остались две строки.
Вот две строки - я гений, прочь сомненья,
Даешь восторги, лавры и цветы:
"Я помню это чудное мгновенье,
Когда передо мной явилась ты"!
ID:
266887
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 25.06.2011 09:26:43
© дата внесення змiн: 25.06.2011 09:32:10
автор: longavojo
Вкажіть причину вашої скарги
|
