Відчинені двері. Холодне вікно.
Ніч крильця пелюсток змикає в бутон
Мовчить телефон. Телевізор. Кіно.
Бездушне безсоння. Розвінчаний сон.
Кар'єра. Оточення. Авторитет.
Щоденно, мов грім – 18.00.
Укотре – надія, укотре прийдеш,
Укотре пройдеш, не відкрившись Йому.
Таксі. Супермаркети. Вечір не вдвох.
На хвилі думок, сподівань і пригод
Є друзі, є гості. Нема тільки двох –
Її і Його, лиш Її і Його.
Розвіє світанок нічну пелену.
Самотня сльоза. Не зігріте плече.
Щоденно, мов грім – 18.00,
Й німий діалог їхніх душ і очей…
2011р.
