Це злива?
О, це справжня злива,
Думки забились під зонти
І тільки посмішка грайлива,
Така відверта і смілива,
Назустріч краплям хоче йти...
Це грім?
О, так, це справжній грім,
У сотню разом накувалень,
І тільки погляд, наче дім,
Кохання й затишок у нім,
Взаємних потребує схвалень...
Це поцілунок?
О, смачний,
Вогнем припав у мої губи,
Такий доречний і п'янкий,
І тільки зливи блиск страшний
Бажання освітив і груди...
Це мить?
О, певно, вічна мить,
Два мокрих тіла й сподівання,
І, наче, все навкруг горить,
А зливі хочеться залить
Те полум'я мого Кохання...
20.06.2011
Як оригінально зуміли Ви передати ті почуття, що породжують саме чисте і прекрасне почуття, заради якого творяться у світі шедеври, завойовуються міста, долаються вершини. Вдало переплелись у паралелізмі злива почуттів героя і злива природи, що цю любов дарує. Я стаю прихильницею Вашого таланту!
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такий "теплий" коментар не може залити жодна злива...
якщо то, звісно, не злива кохання....