І зникло щастя , що я берегла
І небо вкрилось хмарами дощу,
Що далі буде навіть і не знаю,
Що стане поштовхом у низ…
Не хочеться покинуть радість,
Не хочеться забуть тебе.
Шкода, що це тепер минуле,
Шкода, загинула любов…
Так важко говорити,
Так голосно в думках,
Залиште щось приємне,
Залиште в памяті моїй..
Скажіть хоча б як далі жити,
Скажіть , благаю не мовчіть,
Куди тепер мені тікати,
Куди писати свої листи…
До поки сонце гріє , йтиму,
До поки вітер завіває,
Я буду рухатись в майбутнє,
Я буду слухати цей світ..
І хоч навколо так самотньо,
І смуток вкрив мої думки,
Я в серці поховаю почуття,
Які нічого вже не варті...
Та звичайно!!!Час дуже швидко переміщається кудись))і це кудись -до кінця...тому варто жити...по-справжньому...і пам"ятати,що на все воля Божа...Все у вас буде чудово!!!Я це відчуваю на всі 100%)
Olenka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я згідна з вами.. ) тоді не втрачатиму свій час..)
Дуже чуттєвий,сумний вірш.
Насправді ,любов..справжня любов ніколи не загине..Все інше закоханості..але це ми розуміємо з плином часу...Справжня любов приходить зненацька і назавжди.Ви,будь ласка,не сумуйте!І погані удмки відганяйте за допомогою друзів,гарних фільмів і прогулянок на свіжому повітрі!В житті все дуже логічно.Але логіку життя нам дано зрозуміти трішки запізно.
Не сумуйте!Життя,яскраве,прекрасне,і дуже швидкоплинне!Шукайте радість!!У всьому!Вона там є.
Olenka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам... Я намагатимусь не сумувати.. Все ж час не спинити, треба жити далі ...