Кого жаліє осінь?
Мабуть нікого...
Про що думає вона
В задумі золотій?
Сидить собі одна,
Когось чекає,
То усміхнеться,
А то з сумом
Голову опустить.
Кого вона чекає?
Мабуть нікого...
Сидить собі сумна
І плаче.
Подивиться на небо,
Подивиться у даль
І знову голову опустить,
Й усміхнеться...