Холодні стопи
холодна підлога
невпевнені кроки
йти вже не змога
зляканий стан
шкіра бліда
забетонований лан
і тиша німа
подиху вітер
лишає на склі
захекані квіти
що гинуть у млі
і пріють долоні
йти вже не змога
капає з скроні
бажання й тревога
забетонований лан
кадри в вогнях
і звивається стан
неподоланий страх
подих сухий
зривається різко
холодний
не мій
холодно й низько
заплющені очі
спогад мина
дарма я ці ночі
з тобою була
