Я розлюбив, здолавши сором,
Забувши ніжність поцілунків,
Пізнавши пристрасть твого тіла,
Що так звивалось від дарунків.
Я не забуду твої очі,
Та не згадаю твої мрії,
В твоїх очах я бачив щастя,
Та ти зімкнула свої вії.
Ти просто взяла і забрала,
Малу частинку мої віри,
А потім тихо розтоптала,
Ось так безжально і без міри...
Я розлюбив, здобувши волю,
Загнавши в серце пустоцвіт,
Немає день і ніч покою,
Від цих самотніх і спокійних літ.