Чорнобиль в нас: ця - чорна біль…
У піднебессі дзвонять дзвони,
І загнані людські прокльони
Мов коні в прірву – де нам взяти віри
Коли безвір’ям поганяють ситі
Уми людські й думки несамовиті,
Народжують лихі байстрята:
І вже лиха їм рідна хата,
А та, яка найбільше рідна – безплідна!
Це наша Біль душі, що так бажає вмерти,
Щоби усі провини стерти
З лиця землі і вчинки злі…
В душі Чорнобиль мов Голгофа
Для України.
Черепів громада:
У них родилась, жила зрада,
І світом почала гуляти!
Кого нам в цьому докоряти?..
Хіба себе …
Бо, що ми скажемо померлим
Котрі за нас геройськи вмерли.
Тепер вони всю правду знають,
І нас на виході чекають,
Щоб в очі глянути, сказати…
Ви не збагнули … не змогли…
Людське на Боже проміняти.
...
