Маленьке деревце тендітне
Росте біля дороги, все крислате,
Ще трішки й оживе, розквітне –
Весни життя, бажає розпочати.
Та бачило воно щось злісне:
Хтось вирішив його зрубати…
«Будь-ласка, облиш, не потрібно» -
Стон деревця лине словами. -
«Я хочу бачити світло,
Як світ навкруги розквітає.
Як синє безкрайніє небо
Дощем заряснить досхочу.
Як ранок росами встелить
Зелену весняну траву.
Я хочу побачить безмежність,
Коли ще колись підросту.
Як сонце заходить за вежі
Високих тополь за версту.
Я хочу дуетом із вітром
Ще пісню гіллям шелестіти.
Маленьких пташок, наче діток,
Від бурі в собі прихистити…»
…Те деревце росте і квітне –
Плоди дає рясні щорік.
Та гибель їх щоденне дійство
Коли людина їм вкоротить вік.
17.04.2011, Б.Ц.
А можливо хтось із нас колись стане таким деревцем...
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згідно Індуїзму - це дійсно так! І будучи індусом - я б хотів би стати плодовим деревцем. Але не в Україні. За місяць весняного "прибирання вулиць" на моїй вулиці було знищено сім плодових дерев, та одну березу (до речі, що берези не стало: це помітив я тільки сьогодні, )
гарно!
тут багато красивих поетичних знахідок - я мимоволі усміхнулася, прочитавши, що небо безкрайніє - таке дивовижне дійство.
також це:
"Як сонце заходить за вежі
Високих тополь за версту." - дуже красиво.
Лиш вкінці дуже хотілося якоїсь недомовленості, якогось не настільки простого закінчення, чи що... щоб не асоціювати цей вірш тільки з деревом - а перенести його на площину людських душ.
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Мені дуже приємно, що сподобалось!
Щодо кінця! Так його ще тут не має! Це частинка майбутнього, значно більшого твору або циклу (так планував).