1. Останнє прохання

Маленьке  деревце  тендітне
Росте  біля  дороги,  все  крислате,  
Ще  трішки  й  оживе,  розквітне  –
Весни  життя,  бажає  розпочати.
Та  бачило  воно  щось  злісне:
Хтось  вирішив  його  зрубати…

«Будь-ласка,  облиш,  не  потрібно»  -
Стон  деревця  лине  словами.  -
«Я  хочу  бачити  світло,
Як  світ  навкруги  розквітає.

Як  синє  безкрайніє  небо
Дощем  заряснить  досхочу.
Як  ранок  росами  встелить
Зелену  весняну  траву.

Я  хочу  побачить  безмежність,
Коли  ще  колись  підросту.
Як  сонце  заходить  за  вежі
Високих  тополь  за  версту.

Я  хочу  дуетом  із  вітром
Ще  пісню  гіллям  шелестіти.
Маленьких  пташок,  наче  діток,
Від  бурі  в  собі  прихистити…»

…Те  деревце  росте  і  квітне  –
Плоди  дає  рясні  щорік.
Та  гибель  їх  щоденне  дійство
Коли  людина  їм  вкоротить  вік.

17.04.2011,  Б.Ц.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254721
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.04.2011
автор: Андрій Гагін