Я за квітами вдалечінь пішла,
Не бачила, що темніло,
Як жаль, що їх там не знайшла,
І серце моє сумніло.
Різку біль в спині відчула,
Душа моя затремтіла,
Оглянутись не вспіла,
Коли вже я опустіла.
Очі закрилися враз,
На землю упала
Чому як сказ?
Душа пропала…
А в душі був ти,
Я тебе загубила,
Не знайшла я святі стежки,
По яким я сюди щодня ходила…
Останнє що я побачила ―
Зворушило мене,
Тоді я тобі пробачила
І пробачила себе…
Я подякувала за життя,
Встигла сказати: «Кохаю!..»
Я пішла у інше буття,
Що більше не зустріну тебе, Я знаю…
вівторок, 25 серпня 2009 р.