Кутастими порогами освітлених дахів,
І шпилями та ребрами протяжних коминів,
Хвилястими рельєфами оголених площин
Мене все закликає протяг височин.
Бризом швидкоплинним ́озера блакиті,
А може таки сірості - оз́ера з неба литі,
Сліпучими відбитками об вікон теплу гладь
Очі тільки мигають - їм треба все це знать!
Повільними хитаннями сонного ще гілля,
Поглядами дикими без сліз і без похмілля,
Польотами над лезами розстроєних антен
С́ерця розбиваються і родяться живцем.
Ватною обширністю розпушених хмарин,
Шаленими кричаннями розпалених тварин,
Яскравими палітрами запахів з життя
Потужно огортають забуті відчуття.
Оновленням черговим дихання й погоди,
Звуками музичними звеснілої природи,
Краплинами вологості в повітрі і душі
Так швидко розквітають квіти та дощі.
Світлом незвичайним зимовим ще очам,
Теплом, як шоколадом спрагнулим вустам,
Й відкритими воротами непройдених доріг
Зве вітер за вікном тремтінням моїх ніг.