сивіють очі...
Попелом по скроні розвіяв вітер пройдені роки...
А я так не багато хочу -
тепло відчути першої весни.
Та ні...
Зморшка за зморшкою на втомленім чолі,
ведуть дорогою вперед -
а там не мед ...
Там порохом припали спогади сумні,
і сплять. Мов тихий очерет.
Приспані юності гарячі почуття,
що говорили - молодість така ще довга...
Ї злегка прояснить ранковая зоря,
життя вже чаша майже повна...
13.03.2011 Нед. 17:00
