Коломия.. Рідне місто... Що воно з себе представляє?... Де ми всі усе ж таки живем?
Багато... всі практично кажуть, що воно геть маленьке, що в ньому нема де "тусуватись", нема куди піти, нема де і з ким провести час... Так, вони праві щодо того, що тут нема де тусуватись, всі місця або проїжджені, або давно кимось зайняті. Всюди є хтось або щось, і ти завжди замкнений серед них, постійно на них натикаєшся.. Але вони не праві щодо того, що місто маленьке. Вони навіть не здогадуються, наскільки вони не праві!! Це місто дуже, страшенно велике, воно найбільше серед всіх міст, де мені доводилось досі бувати, воно простягається на мільйони світлових років вздовж, вшир та вглиб осей існування, і заблукати у ньому раз плюнути, але загубившись не завжди можна знайти дорогу назад. Воно включає в себе безліч різних окремих таємних світів, шарів, облич, масок та кольорів, хоча більшість із них всього-навсього шпалери. Воно живе своїм життям, і йому по-більшому рахунку абсолютно байдуже на кожного з нас, тільки от нам не байдуже. Нам не може бути байдуже...
Кажуть, що місто за рельєфом являє собою велику яму. Так, це чиста правда. Тільки яма ця величезна, просто безмежна у своїх розмірах, вона занадто велика для її жителів і всі губляться серед її просторів, так і не помічаючи, як правило, всіх масштабів свого блуду. Ця яма є колосальною, та ще й з претензіями на замкнуте коло.. На МАЙЖЕ замкнуте коло. На обруч Шиви, обперезуючий всіх, отвір в якому не так і просто знайти з величини нашого заглиблення. І благо тому, хто не намагається шукати того отвору.. Ще вирватися звідси вперше вдається майже всім. Особливо тим, хто тут виріс. Вони навчилися шукати світло наосліп. Але прийшовши у місто ззовні (і залишившись у ньому), людина неодмінно провалюється у нетрі цього сонного кругообігу, де повсюди одне і те саме, одні і ті самі, й нема де "тусуватись"...
І навіть не в цьому суть.. Місто є досить красивим, досить цікавим (адже двічі потрапити в одне місце нема шансів, є лише схожі образи), зі своїми рисами і своїми скелетами у шафі.. Усі ми в ньому живемо.. Мабуть для багатьох це назавжди.. Тільки суть не в цьому.. Суті і не зрозуміти. Вона валяється десь посеред дороги, але спробуй ту дорогу знайти... Я люблю це місто, я у ньому виріс. І я надіюсь звідси вирватись, не повертаючись більше. Не знаю чи ще хтось крім мене знаходив ті грані і чудеса, але я залишаю за собою мітки. Нехай хтось ще пройде цими шляхами. Не знаю чи вони ведуть до виходу, але безперечно вони варті того, щоб ними пройти. А мене тут не шукайте, я не озирнусь. Я залишаю лише своє де-жавю.....
Коломия
Коло....
