-Генрі генрі...-голос Пола звучав якось приглушено і хрипко, і одночасно щей відчувався страх і паніка. В голові гуділо і лиш одна думка бродила там "Що ж насправді сталось?"
Через кілька хвилин по сходах хтось почав бігти. Це був Генрі. Його перелякане обличчя оглядало підвал з цікавістю і він не міг повірити,що "таке" могло бути у їхньому будинку.
-Генрі...-сказав тихо але вже впевненіше Пол.
-Сер я б ніколи і не подумав,що тут всі ці роки ховалася ця краса.-він був ніби загіпнотизований.
-ГЕНРІ!!!
-Прошу,сер ви щось казали?-він нарешті перевів погляд на Пола.
-Твій господар зник!-сумно і страшно промовив молодик.
-Як це зник?
-Я його сфотографував,але спалах не спрацював і ....і він просто зник.
Але реакція Генрі була,якоюсь дивною,можна навіть висловити думку,що вона була якоюсь гальмівною.
-А де зараз цей фотоапарат?-спитав він.
-Ось!-і молодик тицьнув у великий чорний старий фотоапарат,який лежав поруч біля ніг.Він був неушкодженим,попри те що був кинутий молодиком у пориві страху. Тим часом Генрі уже узяв його до рук і почав його оглядати. Оглядати спалах.
"Що ж могло статись і де мій дядечко...Можливо він все ще десь тут?Або я просто збожеволів або..."І тут пролунали два різкі неначе грім і блискавка звуки - звук спалаху і крик Генрі і в ту ж секунду все стихло.
Пол не хотів дивитись в бік звуку,але він просто не міг,він просто не міг собі якось завадити.
На підлозі де кілька секунд тому сидів Генрі не було нічого,лиш фотоапарат.
Страх незвіданого охопив Пола,страх смерті і всіх нещасть на землі . Він не розумів що коїться,не розумів причину цього всього і це водночас розбурхувало в ньому гнів,настільки що він зірвався на ноги і хотів уже розламати це чудо техніки ногою,як його зупинили дві речі. Перша - "А якщо проявити плівку?" і друга - це гучний стукіт у двері.
Пол рвучко кинувся до дверей "МОжливо це просто якийсь розіграш?",швидко відчинив і побачив на своєму порозі жінку,яку спочатку не зміг роздивитись через сліпуче сонце,вона щось тихо говорила,говорила так немов читала молитву. І тільки її вказівний палець був спрямований на щось ззовні будинку,а точніше на його дах.
Пол поглянув туди де вона показувала і побачив страшну картину-розірване тіло Генрі повільно опускалося по якомусь гострому шпичаку.ВІн був мертвий,але з тіл текла густими ріками темна кров вона затікала у ринви і вже з них повільно витікала на тротуар. Від побаченого Пол в мить перетворився на німого,блідого хлопця якому стало погано в автобусі.
....У руках те що може пролити світло на зникнення його дядька,і страшну смерть дворецького Генрі. Це фотографії.Пол спеціально сказав щоб ніхто не дивився на них,бо хотів бути першим. І зараз вони перед ним.
Він спокійно відкрив конверт і побачив першу.І лице його сповнилося.......... .........невимовною радістю і тугою .....