Ось і все, я покинув Росію!
А дівчата мої у сльозах.
Я насіння своє тепер сію
На чужих Єлисейських полях.
Ляпнув хтось у трамваї на Пресні:
«Та нема, він змотався, не плач!
Ось тепер хай чужі нам ці пІсні
Пише там про Версальський палац!»
Чую ззаду уривки я реплік:
«Та не той, той поїхав - зовсІм!»
«Ах, не той?» - і штовхають під ребра,
І сидять на колінах в таксі.
А той, з котрим сидів в Магадані, -
З громадянської друг ще війни, -
Каже, що я пишу йому: «Ваня!
Сумно, Ваня, мені тут кранти!»
Я просився вернутись ще влітку,
Я навколішки ледь не ставав…
Та брехня! Не повернусь нізвідки,
Бо нікуди і не виїжджав.
Хто ж повірив – тримай подарунок,
Щоб хороший фінал, як в кіно, -
Башню Ейфеля, хочеш, в пакунок!
На додачу – заводи Рено!
Я сміюсь, аж вмираю від сміху.
Як повірили плІток бруду?
Не хвилюйтесь так, я ж не поїхав.
Й не надійтеся – не поїду!
25.03.2011
цей вірш Володимира Висоцького (ну, як і більшість інших його) несе в собі багато прихованого сарказму. Цікавий переклад у Вас вийшов, захотілося і самому цю пісню перекласти
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І , як завжди, оригінально...Ви в своєму амплуа 
добре
