UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: never: ТО БІЛО, А ТО ЧОРНО - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ petrova, 27.09.2014 - 19:33
Дана інформація оприлюднена на сайті Фейсбук творчою спільнотою «Об»єднані словом»https://www.facebook.com/groups/307712002706107/525816504228988/?notif_t=group_comment_reply У серпні 2014 р. у франківському видавництві "Фоліант" вийшла поетична збірка під назвою "Гербарій спогадів" авторства Данути Сем'янів, відомої на Клубі Поезії під псевдонімом – Вразлива. http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10844 Наклад - 300 примірників, витримано усі вимоги до подібних видань... Знехтувалось тільки одне - понад 80 відсотків творів, що увійшли до збірки, не належать заявленому автору! До Вашого відома нижче подаємо всі дані цієї книжки і відповідно до сторінок збірки та розміщених там поезій - справжніх авторів та посилання, за якими в мережі інтернет можна знайти ці твори. Адже, так гадаємо, справжні автори мають право знати про вихід у світ їхніх віршів під чужим іменем. Сем’янів Данута. Гербарій спогадів (вірші) / Данута Сем’янів. – Івано-Франківськ: «Фоліант», 2014. – 144с. ББК 84(4укр)6-5 УДК 82-1(477)с30 ISBN 978-966-2988-69-7 Перелік справжніх авторів поетичних творів, використаних у книжці, та інтернетпосилань: 38 «До Бога» - справжній автор Галина Недашківська (НеГа)http://www.virsh.com.ua/poems/8245;http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=329200 ст. 66 «То біло, то чорно» – справжній автор NEVERhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248588 ст. 67 «Яке їхало...» - справжній автор Ярослав Ткачівськийwww.google.com.ua/search?num=100&q=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&oq=Таке+здибало%2C+яке+їхало+-+винна+гордість+і+впертість+обох...+ніжні+душі+розшарпує+віхола+Почуттів...+Чи+помирить+нас+Бог%3F%3F&gs_l=serp.3...47702.88793.0.89197.66.58.1.0.0.0.187.3938.31j10.41.0....0...1c.1.53.serp..63.3.314.Tomkw1-gcL4 ст. 72 «Заспівай» - справжній автор PETRO MAKITRAhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=13608 ст. 75 «Немов» - справжній автор never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Аліночко, мені приємно, що ви у колі моїх друзів... 
antuan, 07.04.2011 - 11:13
Ці хоку тобі .. Я переживав за тебе.. Мені було лячно і боляче що я змусив тебе плакати... Який я ідіот..... Ці всі слов для тебе.... Моя Міро..... Як би я хотів гуляти з тобою в травах взявши за руку і притиснувши до себе.... **** Похмуре небо.... Навколо завірюха... Сніг у душі... **** Холодна вода.... Біжить час... Сиджу на дворі.... **** Дощ накрапує.... Піря на вітру.... Мала втіха.... **** Прокинувся в ночі.... Світло світить... До ранку 5 годин.... antuan, 06.04.2011 - 12:54
І ти цим страждаєш.. а якщо я тобі не сподобаюсь...Ти про це не думала.... Я більше боюсь.... Жінки всі красиві...Немає не красивих.... Мені подобається твоя душа а це головне.... Зовнішність не відіграє такої ролі для мене.... Це останнє для мене.... Кохання немає меж.... І для нього зовнішність не відіграє ролі.... Тільки одного не знаю точно... Ти працюєш в Демидівці Рівненьської області так...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти такий мабуть один, я не страждаю тим, про що ти говориш, я в людях люблю не зовнішність, а людяність, щирість, повагу до інших, розуміння, співчуття. доброту і відданість, для мене ти, як сонце, ти мене будиш, зігріваєш, заколисуєш у теплих своїх променях,я боюсь тебе розчарувати, а іноді буваю нестерпна, капризна, надто вразлива, а ще плаксива, тут ти мене знаєш лише з однієї сторони, з позитивної, але ж у кожного є свій демон, і я не виняток, я так хочу щоб ти був щасливий, закоханий і боюсь зробити тобі боляче, у тебе така трепетна і вразлива душа ти повинен її берегти, ти знайшов де я живу, так до глибини приємно, я живу у Рівненській області, а ти де? напиши мені ще щось про себе
antuan, 06.04.2011 - 10:01
Залюбки . З тобою все що завгодно... За ці дні ти стала для мене чимось двивовижним... Так хочеться до тебе... До твого тепла.... Нестерпно боляче коли небачу твого ніку Never....Мені так лячно за тебе... Де ти.. Чи з тобою все гаразд..... Чи ти не сумуєш.... Чи може щось сталось..... з мою любою....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не сумую, не тривож свого серця, воно у тебе таке вразливе, я боюсь при зустрічі тебе розчарувати, я раптом я тобі не сподобаюсь
antuan, 04.04.2011 - 19:09
Як я без тебе.... Я тебе не забуду.. Твій вірш... Ти мене соромиш... Я відчуваю себе дівчиною.... Ти така красива.... В тебе така душа.. Проблеми на роботі... Щось важке напевне... Вибач якщо тебе навантажую.... Ти більше відпочивай... Бережи себе... Моє маленьке.... Я сьогодні напевно собі скачаю словник французької мови.. Буду вчити....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чому французьку, краще англійську, а я тобі допомагатиму вивчити
antuan, 04.04.2011 - 11:37
Я теж зрозумів що ти можеш писати мені лише по буднях... Тебе не вистачало....Як ти провела час на вихідних... Мені було сумно.... Я здав останній екзамен тепер я вільний... Майже... Я постійно заходив на сайти перевіряв чи ти мені не відписала та тебе все не було... Я читав хоку поета Мацуо Басьо... І мені так захотілось тобі щось подарувати...**** Тримав їх у сні... Сині волошки... Холодно без тебе.. Нерозцвів бузок.. Вночі сумував за небом... Твої очі... Накупив цукерок... Твої поцілунки.... Вони солодші...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я млію від твоїх слів, вони такі прекрасні, чуттєві, я теж сумувала на роботі не все гладко хочеться відпочинку. вихідні пройшли у клопотах але я ні на мить не забувала про тебе, ти для мене як ковток свіжого повітря, як солодкий сон, як весняне тепло. я зачарована тобою, відчуваю себе принцесою, а ти - мій принц. Я також хочу тобі подарувати від серця слова:Мені у сні твої наснились очі, Вони приходять до мене щоночі, І серце стискається, як бачу тебе, Ти моє кохання, якесь неземне. І я відчуваю, як ти обіймаєш, І стільки від тебе отого тепла, Що серденько тане, яке ти тримаєш, У своїх чарівних і ніжних руках. Я квіти твої вже тримаю в долонях, А очі мої посміхаються вслід, Від тебе нестримно пульсує у скронях. Ти серця мого розтопив гіркий лід. Я тішуть, коли тебе чую, мій любий пиши і прошу не забувай. antuan, 31.03.2011 - 17:37
Я чекав на тебе та тебе десь не було... Я мав деяку роботу... Мив посуд і замітав на подвірї, потім все палив... Ти кудись пропала і сатло так сумно... без твоїх слів... Дякую за поцілунок він був дуже солодкий.. Він вже торкнувся мене... Навіть коли мене не було ти думала про мене надсилаючи мені цей поцілунок... Здається я відчував як щось в середині ворушиться чекає на нього.... Я теж шлю тобі свій поцілунок .. Нехай він торкнеться тебе.. Відчуй його.... Моя мрійнице....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
привіт, я також за тобою скучила, можу писати тобі лише коли на роботі, вдома немаю компютера. отримала твій поцілунок,пянкий і незабутній, бо перший!
antuan, 31.03.2011 - 13:51
Це було б незабутньо... Бачити тебе що секунди... Але я і так це роблю... Ти наче стоїш в мене перед очима... Напевно я закохуюсь в тебе потрохи... Я боюсь... Боюсь над усе в світі зробити боляче твоєму серцю, твоїм оченятам... Я не знаю що буде... Я б не жив як би я завдав тобі болю.... Я б помер тоді.. Я б непрежив... Другі б назвали дурістью і сказали знайдеш інше кохання..... Можлвио вони праві.. Але я вірю в те що воно єдине.... **** Сльози від вітру на моїх очах.... Я не можу їх зупинити... Вони течуть струмками на землю.... Щось болить, щось обривається... Та я все одно не відпущу твоє серце... never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Біль - це не завжди те про, що ми думаємо. Чому ти думаєш, що зробиш мені боляче? Я вмію згладжувати кути, вмію терпіти і прощати, принаймі так кажуть. Я вмію цінувати те, що у душі, це ж найголовніше. Мені життя здавалося вже сірим, аж раптом ти , як квіти на весні, подарував усі ці дні щасливі, я крок зроблю назустріч лиш тобі. не припиняй мені писати, любий, хай серце так в душі тріпоче знов, коли наважишся сказати, що ти любиш, коли ти зрозумієш це любов.
antuan, 31.03.2011 - 13:38
Якщо ти візьмеш мене за руку... Я понесу далеко і помандрую з втоїми очима в небо... Я хотів би померти в тебе на руках... Це щастя для мене... Моя неймовірна....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не треба помирати у мене на руках, просто ти ляжеш на мої коліна і заснеш, а я гладитиму тебе ніжно-ніжно, заберу усі твої печалі, випю до дна тривогу, поцілую гаряче в уста і ти мені посміхнешся, як важко, що це не реальність.
antuan, 31.03.2011 - 13:35
ДЯкую тобі за ці слова... Ти права про секс і таке подібне.. Але він ряиує лише на декілька митей .. Поітм стає пусто і тісно в маленькі душі... Люди звикли думати зверхньо і просто... Вони вбили любов... Шкода що вони її не бачать і не відчувають.... Я хочу щось змінии але знаю що мої намагання безуспішні .. Система все одно мене зламає якщо я не приєднаюсь до неї і викине мене за борт життя.. Така гірка правда... Але я буду намагатись щось змінити нехай це буде коштувати мені життя... Я не марн жив бо знав що таке кохання і страждання.. Немарно жив бо хтось мене згадає теплим словом.... Мені хочеться плакати від твого відчаю, ділити твої сльози і переживання на половину... Я теж вімю палкати інколи але ховаю це на самоті... Але я тішу себе що ти і ряд інших людей будуть щасливі... Ти для мене замість сонця... Моє серце вискакує коли думаю про те що допоміг тобі... Мені так хочеться сильно сильно бачити твої очі усміхненими... Це моє єдине бажання, щоб ти навчилась сміятись очима.... Це була б радість і я спокійно міг би обняти тебе душею.... Ці маленькі танки тобі ... Не знаю які в тебе очі... Але мені здається що блакитні.... **** На деревяному столі .. Вилита чашка кави... У цій калюжі смутку.... Віддзеркалюються твої оченята... Вони сміються.... **** Бузок... Фіалки... Вони такі запашні як і твої коси... Вони так схожі на колір твоїх очей.... Мені не забути їх ніколи.... Сині, балкитні, твої ...іскорки життя.... never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну чому в словах стільки песимізму, а де оптимізм, притаманний твоїм словам. життя ж не завжди таке ніяке, буває і навіть часто буває, щось хороше, а я сміюся і не тільки очима, повір, це тільки твоя заслуга, лови повітряний поцілунок, нехай він зігріє тебе так як я цього хочу.  
antuan, 31.03.2011 - 13:14
А вірш твій хороший.. Безладдя... Я повторюсь вкотре але серце твоє пише неймовірні вірші.. Може вони і не досконалі але такі такі близькі.... Я не вартий їх.... Я маю пистаи тобі.... Тобі... Твоєму серцю......Щоб воно жило ними.....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, я хочу щоб ти був щасливий, щоб душа співала нотками кохання. хотілося творити, жити, танцювати. Щоб чорно-біле кіно розлилося фарбами яскравого літа, Антуане, сонце моє, скажи мені, що ти будеш цього прагнути!
antuan, 31.03.2011 - 13:10
Я теж поділяю твої захоплення... В мене ті ж самі думки що і у тебе... Я кожен день чекав спілкування з тобою.. Ти така близька мої душі.... Я розумю тебе так як і себе... Ти неначе дзеркало моєї душі.... Я сьогодні їхав поїздом до дому... Думав першим ділом як приїду додому напишу до тебе... Я здав екзамени не і курсову на добре.... Але не цим я жив... Мені хотілось відчути твої слова... Ось зараз пишу.. тобі.. Здається неначе ти за вікном.... неначе ти дивишся на мене.. Чарівна брюнетка із велкими теплими як сонце очима.... В тебе велика і широка душа.. Рідко можна зустріти таких як ти.... .Ти як той янтар який треба шукати і відчищати від забруднення... Я не можу повірити в те що ці козли чоловіки не поімчали в тобі твоєї душі... Потрібно бути сліпим щоб не помітити твого серця...... Воно в тебе сильне і гаряче.....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти знаєш...болить,А ти все лікуєш, Можливо...щемить, А ти все це чуєш. Гаряча рука... Твіх подих у спину Солодкі слова і Квіти в корзину... не варто про те, Що вже відболіло Слово тремтяче твоє у грудях моїх зажевріло. Ти і тільки ти бачиш цю душу, всі решта за красивим обличчям і стрункими ногами бачать лише секс, незабутній і шалений, але без почуттів, і це вбиває мене одним пострілом, добре, що є ти, як дзеркало мого життя, людина нарешті близьки не тілу, а душі. antuan, 31.03.2011 - 10:55
Я закінчую пятий курс Тернопільского національного технічного університету... на факультеті Компютерних мереж і систем... Це трішки не моє, але як доля розпорядилася так і мусить бути... Колись хотів бути істориком але брак коштів та ряд інших причин не дозволили мені здійснити свою мірю... Але я і далі цікавлюсь нею... Це буде напевне на все життя... Також свого часу я захоплювався філософією та психологією.. Я в душі гуманітарій а не технік... Дуже люлблю готувати для когось... Це моє захоплення теж.. Так я доситть не вибаглива і скромна людина, яка інколи не може за себе постояти в деяких ситуаціях.. Люблю природу, все навколо крім людських вад і недоліків... Не люлб довго спати .... Часто люблю самотність .. Гуляю сам на одинці із природою.. Думаю про всяке таке ... Такий я дивак..Люблю літературу, класичну музику і фільми(арт-хаус, психологічні драми, екзистинціальні фільми та багато чого іншого) .. Живу на маленьку стипендію але не люблю грошей, коли їх забагто ... Люблю обмежувати себе в деяких речах... Ось так .. Мене завжди цікавила професія журналіста, але в мене не той характер... **** Чорнобіла радість рветься в ефір... Я чекаю на подих твій.... Мені хочеться вимкнути телевізор... Та думками я десь поряд із тобою.... **** Мільйони підсніжників бачив сьогодні... Крізь шибку вагона вони вітались зі мною.. Мені стало невимовно сумно...Гірко.. Що я не міг подарувати їх тобі.... never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я теж у душі гуманітарій, я вчитель початкових класів та англійської мови. люблю спілкуватися з хорошими людьми, люблю природу, як і ти. в житті пережила дуже багато, різних негараздів що глибоко зорали мою душу, я часто сумую, шукаю порятунку у тиші, темноти. пишу вірші, малюю, займаюся не улюбленою справою геть як ти, я дуже люблю дітей, з будь якою дитиною завжди знаходжу спільну мову. маю діток на репетиторство вдома. так що улюблену справу не закинула. я часто думаю про сенс життя, в чому його суть, чому воно таке. Часто не можу спати вночі, в голові стільки думок, бажання якихось змін. А останнім часом живу розмовами з тобою, живу твоїми віршами, вони мене рятують від суму, ти снишся мені ночами, я тягнусь до тебе, але не можу узяти за руку, ти гукаєш мене, і я заплющивши очі наче довіряючи тобі безоглядно іду, а за мить падаю в твої обійми. навколо усе забарвлюється в грайливі кольори і лунає музика. Я люблю спати, бо бачу в снах тебе.Ти можеш далеко літати, Зупинкою в серці буття А голос чарівний віддати Тій, що в серці мережить життя. Я заспіваю тобі у відповідь Зачарую безмежним теплом Хочеш, прийми це як сповідь Ангела зі зломаним крилом. Я жити хочу щиро, без образ Радіти тому, що навколо Будь зі мною зараз і весь час Хай розірветься замкнуте це коло. antuan, 29.03.2011 - 14:45
Нажаль зараз сиджу в аудиторії... Людей маловато і ніхто не бачить того що я пишу.... Сьогодн здаю курсову... Завтра екзамен... Та це нічого.... Це все іграшки... Сьогодні зранку були важкі думки.. Були роздуми про підлість... Не зочу зараз пиасти людей багато .. Ти як.. Що в тебе нового..
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сиджу на роботі пишу статтю, виписую Колегію, трохи сумно, хочеться з тобою порозмовляти, а де ти навчаєшся? Хто ти за професією, а наприклад журналіст. так хочеться тебе краще пізнати, якесь просто нестримне бажання, голова обертом. Пиши мені...  так хочу щоб твоя душа не переставала ворушитись від моїх слів.      
antuan, 29.03.2011 - 14:34
Відчувається безналія... Неспокій .. Тривога..... Жаль що в мене не має тисячі крил щоб прилетіти до вас і подаоувати тобі квітів горицвіту щоб вони завжди гріли твою душу.... Не хочеться щоб ти сумувала.... Не роби цього ... Не треба.. просто живи.. Думки ці поганв відпусти і викинь.. Все налагодиться.....Це маленкий рубаї тобі... Люблю Хаяма.. Він пише все так тонко...**** Камяне дерево не може плакати... Сміятись може маленький павук... Доля часто з нами не справедлива... Та ми все дивимось їй у вічі і не звертаєм... never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти не уявляєш собі, як я чекала твоєї появи, ну все думаю, аж до четверга чекати, не витримаю. Я ніби й не сумую, все добре, не хвилюйся, дякую за рубаї,так приємно. А як у тебе справи, що ти відчуваєш зараз, мені так цікаво знати про тебе, скучила страшенно, побачила твої коментарі ... серце затріпотіло, як в старшокласниці, аж соромно. Здається я в тебе закохуюсь, Антуане.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
