...Так і ось цей заповітній поворот.Далі мовчанка. На вулиці не видно нікого,ні одного глядача ,який би міг побачити і оцінити цю гру життєвих акторів,захопитися цим банальним життєвим сценарієм,і кинути бодай копійчину у всеукраїнські касові збори. Але на вулиці лиш зграя бродяжних псів які бігають за нашими героями туди-сюди,і вводять їх не в потрібний драматичний настрій а у смердючий чоловічо-дівчачий піт. Висунувши великі білі зуби вони біжать за дівчиськом і намагаються вкусити її за найдорожче м*яку шовкову дупку,яка буває такою ніжною коли опиняється в руках цього молодика,чого не скаже про її власницю.Але це їм не вдається як і свого часу йому,вона б*є їх своєю рожевою сумочкою,що дуже образливо.
"Як це якесь мале людське диченя б*є нас своєю рожевою сумкою?І навіть не брендовою,а якою купленою на базарі у тьоті Галі?Що за непотріб!"І хто казав що собаки не вміють думати і бодай відчувати своїм оком рожеві кольори?І вони вирішують взятись за хлопця а точніше чоловіка. І біжать за ним,а вона гучно сміється як він відстрибує від цих тварин намагається сховатись від їх шалених укусів. А серце так його болить. Можливо ви скажете щоб він пішов до кардіохірурга і він погодиться з вами що так не може далі продовжуватись і все ж піде до нього. ...
зацікавив, як там тебе,а ,Грррррррр 
