Безкраї простори, розмитий горизонт,
Переступаеш невіданий, далекий кордон...
Пурхаєш в небесній блакиті - сіяєш,
Мов нешліфований діамант надію вселяєш!
Немає ні початку, ні кінця.
Квіти й трави- буває і стерня,
Крокуючи півдня під сонячним теплом:
Каміння, ями, любування лугом...
Куди ведеш, людини провідник?
Ночами й днями душі порив, крик!!
Невідані краї відкриває, мов Колумб
Цілющі води, як високий, міцний дуб.
Навкруги тільки суєта мовчазна,
Несамовитий скарб в криниці дна,
Смуга увігнута, крива, солодка,
Як дзвінкий спів вільного солов`я.
Легка пір`їнка несеться в забуття,
Влада душі, дороги і життя
Керує. Сонця слід червоний
Разить радує. Цвіт півоній!!
