Перше слово зірвалося з губ, як струна,
Забриніло октавами вгору.
І розчавлює серце гнітюча луна
Та примножує ноти мінору.
Друге слово випалює душу дотла
А байдужість розвіює попіл.
Ти в безодню кохання мене завела
І лишила в проваллі глибокім.
Третє слово спиняє, вбиває за мить,
Резонансом розгойдує нерви.
То найвища октава між ними бринить
Невблаганно і безперервно.