Сказав, що буде за 10 хвилин, весело чмокнувши її у щічку.
Ось тільки машину поставить у гараж.
Піднялася на 7-й.
Жартома глянула на годинник: „17:00”.
Майнуло: „Щаслива... разом вже 3 роки...”.
Бігом на кухню – зараз буде.
Смішно...
17:10
Чому вона не кришить салат?
17:11
Поставити воду...
17:12
Чому вона не зняла годинник?
17:13
Чортова дюжина...
Дзвінок у двері-і-і-і-і-і.....
і-і-і-і-і-і.....
і-і-і-і-і-і.....
Злорадно–вимушено–сумне обличчя БАБКИ з 3-го:
„Твой муш...
Пагаді... Куда ти... в тапачках?..”
Бігла: „Буду за 10 хвилин...”
„Разом 3 роки...”
„17:13 ” –
блимало перед очима, як цятки у „Made in China”.
Ні! – Ні!
Це не він… Шмат м’яса…
- Що ви з ним зробили?!!
- били...
- били...
- били...
...приходили і йшли...
...приходили і йшли...
Прилипла до нього... до того, що колись звалося людиною.
Виправдовувався водій вантажівки.
Не бачив... розвертався.
Блимало перед очима:
„Буду за 10 хвилин...”
„Разом 3 роки...”
„17:13”
Відтягли... майже несли додому...
Нічого не бачила і не чула.
Метушились... ті, що
...приходили і йшли...
...приходили і йшли...
і йшли...
йшли...
шли...
ли...
и...
...
Лежала у темряві...
„Щаслива”...
Думала, що вмерла...
Розплющила очі – боляче вдарило синім: „23:33” і вічно блимаюче
„ : ”, „ : ”, „ : ” ...
У сусідів горлало :
„ Without you…
Without you…
I can’t forget your love…
your love…”
06.07.03 p.