Як ти пішов - мене не стало,
я не померла, не чекай!
якась істота мною стала...
але її ти не лякай.
Якщо їй в душу зазирнути,
то можна там мене знайти,
і навіть можна повернути,
але не дай мені піти.
Бо обернусь у ту істоту,
бо стану знову як той звір,
і буду знову - нечистота,
а як не хочеш - то й не вір.
Моя істота- моя мила,
як я ненавиджу тебе...
я у тобі, ти мене змила,
я сподіваюсь це мине.
Ти знаєш як це остогидло,
Себе питати знов і знов?
Не уявляєш, як набридло,
чи це ненависть, чи любов?
Як ти пішов - мене не стало...
а може вже померла я?
адже істота мною стала,
не інша я - це вже не я...
Здорово... Тут рпоявлена Сила. Сила, що спрямована на самовдосконалення, самопобудову особи. У ідеалі, СИЛА не стільки у силі "Я", скільки у силі того егрегора ("там" - подібне притягується до подібного, як відомо), до якого ми обов*язково спрямовуємо себе своїми вчинками; у силі Ідеї, на котру працюємо...
Вибачте за суворість...