... бірюзові печалі й замріяні далі-
вкрали маршрут віршетілої долі.
Ролі розібрані з щастям спонуки,
гріються руки в безодні писання.
Я на прохання сміюся в обличчя-
личить/не личить...впиватися нічим.
Тільки мереживо казки на дворі-
хворі зимою, давайте щось створим?!
Я не спотворю прозового раю-
знову блукаю невічністю плаю
і обіцяю собі клапоть віри.
Сірі портрети ще сонного міста,
гризти граніт розуміння святого
й щастя за рогом збігає,як тісто-
снам особисто його не створити-
гірко в душі від жування граніту-
слово за словом...
ЧЕКАЮ НА ЛІТО!
А я знімаю з шиї бірюзу...
Вона вже мертва і не має сили
Мене прикрити у горозу
Від грому, блискавок і жили
Мої пульсують, ниють
Знімаю з шиї бірюзу...
Хворіє холодом в мені
Зима, яку ми не дожили,
Разом... І танучі сніги
Ані мене, ні нас не оживили
Чи прийде літо?
Певно ні... Бо вмерло,
Задихнулось, спопеліло...
На крильцях диво-цвіркуна
Що не співатиме - лишилось.
То що, добудем зиму, переждем,
Отут, поміж пустих посудин?
Немає на причалах суден...
Лишилась бірюза... Та пачка від LM.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а Лана як завжди неперевершена
відгуки яскравіші за самі твори бірюзові..
обожнюю бірюзу...
щиро вдячна!
бірюзові..
їх лише 20...і того 22..
